СПУСКАТИ, аю, аєш, недок., СПУСТИТИ, спущу, спустиш, док . 1. перех. Переміщати зверху вниз; опускати. Довго сиділа вона, то здіймаючи перо, то спускаючи його немов до писання, але папір лежав білий (Л. Укр., III, 1952, 583); Филін спускає руку вниз помаленьку (Н.-Лев., VI, 1966, 328); Каргат рішуче спустив ноги з ліжка й почав одягатися, (Шовк., Інженери, 1948, 4); Стах підійшов до щогли і спустив парус (Трубл., Шхуна.., 1940, 229); // Різко опускаючи, вдаряти. Іван, спустивши весло на голову туркові, підняв його знов і на хвилину закляк (Коцюб., І, 1955, 386); [Сінон:] Спусти свій меч на мене, невблаганна! (Л. Укр., II, 1951, 311); // Зсаджуючи, знімаючи кого-, що-небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. - Пров'янт [провіант] вам привіз, - весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок (Мирний, І, 1954, 194); Рвали [переселенці] роман-зілля або волошки.., подавали дітям на віз гратися, і діти кричали, щоб їм ще дали чи спустили їх долі побігати (Григ., Вибр., 1959, 300); Кирило Тур спустив бранку додолу і передав побратимові, а сам зліз із коня (П. Куліш, Вибр., 1969, 104); Оля раптом захвилювалася, взяла Орисю на руки, потім знову спустила на землю (Ів., Пошта.., 1943, 22); // Звозити кого-, що-небудь згори вниз. Коні.. помалу спускали віз по покрученій дорозі (Коцюб., І, 1955, 197); - Приходь, найду тобі дівчину, як писанку, з горба спущу санки, переверну вниз - от і знайомтесь на здоров'я, а потім женихайтесь (Стельмах, І, 1962, 119); // Опускати кого-, що-небудь усередину чогось (ями, льоху і т. ін.). В п'ятницю її поховали. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли (Вовчок, І, 1955, 48); Продимала [Марійка] замерзлу шибку напільного вікна й стежила, як батько спускав у льох обох братів (Епік, Тв., 1958, 388); Ливона у шахту на вугіль спустили: - Довбай! (Мал., Звенигора, 1959, 127); // Занурювати кого-, що-небудь у рідину. Вирішили [члени експедиції] одразу спускати трьох водолазів на розвідку (Трубл., Шхуна.., 1940, 311); Коли той [начальник експедиції] накаже.. спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Гончар, Тронка, 1963, 198); // Переміщати вниз піднятий і закріплений угорі кінець, край чого-небудь, закриваючи щось. Долорес спускає чорний серпанок собі на обличчя і одвертається (Л. Укр., III, 1952, 339); Лена.. спускає штори на вікнах (Коч., II, 1956, 373); Жайсак вийшов, спустивши полог юрти (Тулуб, В степу.., 1964, 145); * Образно. Ніч надходила. Ніч синій серпанок спускала на степ (Головко, І, 1957, 270); // Насувати, напускати, закриваючи щось (лоб, очі і т. ін.). Доводиться волосся нижче спускати на лоб, ніж би слід (Л. Укр., III, 1952, 710); // Звішувати що-небудь (косу, гілля і т. ін.). Я не знала в матері смутної години; До колін спускала я косу мою чорну, Мали мої оченьки силу необорну (Щог., Поезії, 1958, 89); Його дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип, що спускали свої широкі гілки по білій стіні у рів (Мирний, IV, 1955, 8); Важучі грона Виноград спускає до землі (Криж., Срібне весілля, 1957, 109); * Образно. Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси (Коцюб., II, 1955, 32); // Подавати, скидаючи донизу один кінець чого-небудь. Спускає [Монтаньяр] шнура, причепленого до гака, за вікно (Л. Укр., II, 1951, 177); // Знімати, стягуючи донизу, з себе чи з кого-небудь щось надягнене. - Мене поранило, - урочисто звертається до всіх Хаєцький. - Куди? Хома тут же при всіх розстібається, спускає штани. - Денисе, подивись! (Гончар, III, 1959, 277); - А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю.. - А ти приміряй.., - і Юзя хутенько спустила з себе спідничку (Л. Укр., III, 1952, 643); * Образно. Земля.. сором'язливо спускала з свого тіла димчату сорочку ночі (Мирний, І, 1954, 318); // Зсувати з берега на воду (човен, пліт і т. ін.). - Благослови, отамане, Байдаки спускати (Шевч., II, 1963, 339); Теслярі пнулися.., спускаючи в Дніпро нову чайку (Довж., І, 1958, 227); Пліт вийшов важкий. Руками його в море не спустиш (Кучер, Голод, 1961, 182); // Висаджувати людей з судна на землю. [Ком. флагмана:] Я не розумію, що за постанова. Нащо сотні людей тримати на кораблі, коли є змога спустити на берег? (Корн., І, 1955, 55); // Відправляти, переміщати плавом за течією річки; сплавляти; // Проганяючи, зіштовхувати звідкись. Горбився в пальті сухорлявий пасажир похилого віку - один із тих цивільних, що їх при посадці в Синельниково хлопці прийняли було за мішечників і ледве не спустили з даху (Гончар, II, 1959, 313).

Спускати (спустити) із стапеля (із стапелів) див. стапель; Спускати (спустити) на воду, мор.: а) побудувавши або відремонтувавши судно, передавати його для експлуатації. Миколаївські суднобудівники спустили на воду велетенську китобійну базу «Советская Россия» (Рад. Укр., 5.XI 1960, 1); б) опускати що-небудь на воду з борту корабля. З крейсера спустили на воду шлюпки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 246).

@ Не спускати з думки кого, що - весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень, вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі так довго бігали слідком за ними (Н.-Лев., І, 1956, 352); Не спускати з ока (з очей); Не спускати ока (очей) див. око¹; Не спускати з рук див. рука; Не спускати (спустити) погляду (погляд) див. погляд; Спускати (спустити) голову - те саме, що Вішати (повісити) голову (див. голова). - Це я, бариня, украла, - спускаючи голову, тихо якось прошепотіла Марта (Мирний, IV, 1955, 345); Вона йому в вічі заглядає, а він голову спустив - сумує (Вовчок, І, 1955, 55); Спускати (спустити) з ока (з очей) див. око¹; Спускати (спустити) на гальмах - пом'якшувати, полегшувати перебіг чого-небудь; втручаннями припиняти що-небудь (якусь справу і т. ін.); Спускати (спустити) очі (погляд, вії і т. ін. ) - те саме, що Опускати (опустити) очі (погляд, вії i т. ін. ) (див. опускати). Титар.. легенько сварився пальцем на дівчат. Дівчата соромливо спускали очі додолу (Н.-Лев., II, 1956, 404); Вже очі ті, що так були привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці (Л. Укр., І, 1951, 108); Вона спинила очі на Алі, відтак спустила повіки і пішла далі (Коцюб., І, 1955, 395); У Ганни була звичка при розмові спускати вії і раптом підводити їх (Собко, Зор. крила, 1950, 22); Спускати (спустити) руки - те саме, що Опускати (опустити) руки (див. опускати). - Ви сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію з селянами (Фр., VIII, 1952, 81); Спускати (спустити) шкуру (три шкури і т. ін. ) див. шкура; Спустивши рукава (рукави) працювати див. рукав.

2. перех., розм. Надсилати нижчій інстанції. [Дремлюга:] Ми щодня одержуємо з Києва і Москви до п'ятдесяти важливих директив і розпоряджень, а в райони спускаємо набагато більше... (Корн., II, 1955, 293); Спускати плани.

3. перех. Приводячи в дію, зсувати, зрушувати, зміщати щось закріплене (запобіжник, спусковий гачок і т. ін.). Зенітки стріляли не змовкаючи. Не встигав відкотитися ствол, як заряджаючий знову подавав снаряд і, ступивши на крок убік, спускав замок (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 323); Микола Васильович обережно спустив застережника [запобіжника], викинув запасний патрон (Трубл., І, 1955, 96).

Спускати (спустити) курок див. курок; Спускати (спустити) петлю (петлі, вічко, вічка): а) через необережність давати петлі при в'язанні зісковзнути із спиці або крючка; б) звужувати в'язання, зменшувати кількість петель, набираючи відразу по кілька.

4. перех. Відв'язувати, відпускати прив'язаних тварин. Хаврусь не лягав спати ні під хатою, ні у клуні, а спав у хаті, ще й спускав двох собак з ланцюгів (Н.-Лев., III, 1956, 339); З вечірньою зорею спускали з конов'язі лошат і вони з веселим заливчастим іржанням мчали до своїх маток (Тулуб, В степу.., 1964, 119); - Ти диви, і вовкодави Плачинди тут! - пізнав вірних сторожів дукача цибатий Василь Гайовий. - Чи спустив їх Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (Стельмах, І, 1962, 66); // мисл. Напускати мисливських собак, птахів на тварину, яку полюють. Ловець.. Спуска хортів на поле пожовтіле (Рильський, І, 1946, 101); О, коли б я при тобі полювати могла, о Церінте.. Я б розпізнала чуттям сліди бистроногої сарни, Я б із тугого смича [смика] бистрих спустила хортів (Зеров, Вибр., 1966, 289); * Образно. Як мав ти, брате [Бояне], Про давнє згадати - ..Тоді, віщий брате, Починав спускати Десять соколів На табун лебедів (Мирний, V, 1955, 261).

Спускати (спустити) собак (собаку) на кого - нацьковувати собак (собаку) на когось. [Баба:] Як тільки ж вкрадете що в мене, То вже просю [прошу] не здивувати, Геть повипихаю в шию з хати, Хоч ви і вчене добродійство, Та ще на вас спущу й собак!.. (Кроп., V, 1959, 260).

5. перех. Випускати з якогось вмістища, резервуара (рідину, газ і т. ін.). - От, іроди! Яку сатанинську штуку придумали! Певно, спускають воду з ставу, щоб і звідти ударити! (Стар., Облога.., 1961, 69); Він спустив в унітаз воду й пішов геть (Ю. Янов., II, 1954, 79); // Звільняти водойму (ставок, озеро і т. ін.) від води. Клекоче обурення проти безгосподарності і гендлярів, таких, як Митрофан Созоненко, що спускають заорендовані ставки (Стельмах, II, 1962, 280); // Звільняти надувні предмети від повітря, газу і т. ін. Спустити балон; Спустити шину; // неперех. Випускаючи з себе повітря, газ і т. ін., втрачати пружність (про надувні предмети). [Берест:] А де ти був, Васю? [Вася:] Я... я затримався... Там по дорозі шина спустила... (Корн., І, 1955, 105); - Скат спустив по дорозі чи чого ти такий невеселий вернувсь? (Гончар, Тронка, 1963, 127).

@ Дух спустити див. дух; Спускати (спустити) кров - те саме, що Пускати (пустити) кров (див. кров); Спустити мазку див. мазка.

6. перех., розм. Знижувати, зменшувати (ціну, плату). Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (Укр.. присл.., 1963, 300); Онися одвертала голову, але таки добре торгувалась і не спустила Олесі й шага (Н.-Лев., III, 1956, 205); - Хай.. продасть [Плачинда] вікна та двері, що в нього на подвір'ї лежать. Там є з чого вибрати, та й, може, спустить якусь копійчину, бо ж не нові вони (Стельмах, І, 1962, 306); // Угамовувати якесь почуття (гнів, роздратування і т. ін.). - Я вас добре знаю! - мотнувши головою, одказав Чіпка, спустивши трохи гніву (Мирний, І, 1949, 313); // Притишувати, знижувати (голос, звук). Спускаючи голос, каже [Чіпка]: - Я знаю, що моя праця не пропаде марно (Мирний, І, 1949, 280); // Знижуючи свої вимоги, погоджуватися на менше. Перш жадала [Домаха] поповичів, далі спустила на писарів з ратуші (Кв.-Осн., II, 1956, 177).

@ Спускати (спустити) тон (тона), рідко - говорити спокійніше, стриманіше. Ся одсіч була така різка та енергійна, якої, видно, добродій «старий» не сподівався, бо він якось одразу спустив тона і постарався звести розмову на жарти (Л. Укр., VIII, 1965, 208).

7. перех., розм. Втрачати вагу. Спустити кілька кілограмів.

@ Спускати (спустити) жир - худнути.

8. перех., розм. Продавати що-небудь. Треба продати яку річ, ніхто так вигідно не спустить [як Філька] (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 286); - Зразу після революції став [князь] землю продавати. Десятин, мабуть, з півтисячі спустив. Звичайно, кращу землю багачі купили (Головко, II, 1957, 435); // Легковажно, марно витрачати гроші, збувати майно і т. ін.; розтринькувати. Ми крів'ю [кров'ю] та потом копійку до копійки збирали,.. а він у одну ніч.. спустить... (Мирний, IV, 1955, 40); Вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (Сам., І, 1958, 155).

@ Спускати (спустити) з рук - те саме, що Збувати (збути) з рук (див. збувати). - Не пропив я [добро], не прогайнував..: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш, Вибр., 1969, 141).

9. неперех., розм. Ставитися поблажливо до кого-небудь, не давати належної відсічі комусь. - Еге! - Юнона закричала... - Я нарошно [навмисне] йому спускала, А він і ноги розіклав!.. (Котл., І, 1952, 175); [Часник:] Самі винні, що Галушці спускаєте. Чого критику не піднімаєте на весь голос? (Корн., І, 1955, 324); // перех. і без додатка. Прощати кому-небудь провину, залишати безкарним чийсь проступок. - Бити мене по спині кулаками! мене! старшину! Чи то видано! О, я цього їм не спущу! В тюрму їх! (Н.-Лев., VI, 1966, 358); Їм тільки спусти раз, то вони не те що з баштану тягатимуть, а й у комору прийдуть! (Головко, II, 1957, 242).

10. перех., заст., розм. Дозволяти кому-небудь іти звідкись; випускати. Мужик почав ганятися по пшениці за кіньми, кленучи їх на всі заставки, але вони не давалися.. Нарешті мужик піймав спершу одну, а тоді другу коняку і повів їх до воза. Але Гордій, не спускаючи його з пшениці, перейняв його (Гр., II, 1963, 101).

11. перех., с. г. Те саме, що злучати 2.