співмешканець
СПІВМЕШКАНЕЦЬ, нця, ч. Той, хто мешкає з ким-небудь в тій самій квартирі, кімнаті і т. ін. Сергій був далекий і від Лариси, і від співмешканців по кімнаті, і від людей, з якими працював на домні (Гур., Друзі.., 1959, 159); Швейків співмешканець, постукавши у двері, почав про щось домовлятися з вартою (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 562).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співмешканець | співмешканці |
Родовий | співмешканця | співмешканців |
Давальний | співмешканцеві, співмешканцю | співмешканцям |
Знахідний | співмешканця | співмешканців |
Орудний | співмешканцем | співмешканцями |
Місцевий | на/у співмешканці, співмешканцеві | на/у співмешканцях |
Кличний | співмешканцю | співмешканці |
співмешканка
СПІВМЕШКАНКА, и, ж. Жін. до співмешканець.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співмешканка | співмешканки |
Родовий | співмешканки | співмешканок |
Давальний | співмешканці | співмешканкам |
Знахідний | співмешканку | співмешканок |
Орудний | співмешканкою | співмешканками |
Місцевий | на/у співмешканці | на/у співмешканках |
Кличний | співмешканко | співмешканки |