співомовець
СПІВОМОВЕЦЬ, вця, ч. Виконавець пісень речитативом. Послужливий чашник, з устами як сахар. Кобзар-співомовець принадний.. Гостей ціла низка; прихильні, звичайні. Тямущий господар над ними (Крим., Вибр., 1965, 268); Любого всім співомовця привів тим часом окличник,- Муза любила його, але злом і добром наділила: Світло очей погасила, та спів дарувала солодкий (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співомовець | співомовці |
Родовий | співомовця | співомовців |
Давальний | співомовцеві, співомовцю | співомовцям |
Знахідний | співомовця | співомовців |
Орудний | співомовцем | співомовцями |
Місцевий | на/у співомовці, співомовцеві | на/у співомовцях |
Кличний | співомовцю | співомовці |