співпрацівник
СПІВПРАЦІВНИК, а, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. - Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій...- він перечепився об це слово і додав,- мій співпрацівник по цеху Василь Подак (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співпрацівник | співпрацівники |
Родовий | співпрацівника | співпрацівників |
Давальний | співпрацівникові, співпрацівнику | співпрацівникам |
Знахідний | співпрацівника | співпрацівників |
Орудний | співпрацівником | співпрацівниками |
Місцевий | на/у співпрацівнику, співпрацівникові | на/у співпрацівниках |
Кличний | співпрацівнику | співпрацівники |