співрозмовець
СПІВРОЗМОВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що співрозмовник. Сахно впізнала його. Це був її компатріот, загадковий нічний співрозмовець... (Смолич, І, 1958, 91); Коли б Сірко був в іншій обстановці, він помітив би прихильні цяточки в очах співрозмовця (Сенч., Опов., 1959, 207).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співрозмовець | співрозмовці |
Родовий | співрозмовця | співрозмовців |
Давальний | співрозмовцеві, співрозмовцю | співрозмовцям |
Знахідний | співрозмовця | співрозмовців |
Орудний | співрозмовцем | співрозмовцями |
Місцевий | на/у співрозмовці, співрозмовцеві | на/у співрозмовцях |
Кличний | співрозмовцю | співрозмовці |