співтоваришка
СПІВТОВАРИШКА, и, ж., рідко. Жін. до співтовариш. Дарку знову огортає страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтоваришок, співвинних у цій справі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співтоваришка | співтоваришки |
Родовий | співтоваришки | співтоваришок |
Давальний | співтоваришці | співтоваришкам |
Знахідний | співтоваришку | співтоваришок |
Орудний | співтоваришкою | співтоваришками |
Місцевий | на/у співтоваришці | на/у співтоваришках |
Кличний | співтоваришко | співтоваришки |