співчуваючий
СПІВЧУВАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до співчувати. За партійним складом делегати [II Всеукраїнського з'їзду Рад] поділялись майже на дві рівні частини: комуністів і співчуваючих їм було 428, фракція об'єднаних російських та українських лівих есерів і співчуваючих їм налічувала 414 чоловік (Іст. УРСР, II, 1957, 107); // у знач. прикм. Залучення до кандидатів [партії] здійснюється шляхом обліку найбільш співчуваючих робітників і індивідуальної роботи з ними (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 181); Шлюпка з п'ятьма чоловіками негайно одійшла. В ній поїхав також помічник Анча, що так вдало зіграв перед Марком роль співчуваючого матроса (Трубл., Шхуна.., 1940, 203); // у знач. ім. співчуваючий, чого, ч.; співчуваюча, чої, ж. Той, хто підтримує діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, хто ідейно близький до неї. - Ви член партії? - враз спитав Гайсин. Пугало, заникуючись, відказав: - Тому, хто був у інших партіях, треба аж п'ять рекомендацій. Це не так легко. Співчуваючий! (Панч, На калин. мості, 1965, 145); // у знач. прикм. Те саме, що співчутливий 2. Він послабленими шенкелями осадив Орлика назад. І знов до цибатого спокійним, немовби співчуваючим голосом: - Е-е! кепська ваша справа, я бачу (Тич., І, 1957, 267).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співчуваючий | співчуваюча | співчуваюче | співчуваючі |
Родовий | співчуваючого | співчуваючої | співчуваючого | співчуваючих |
Давальний | співчуваючому | співчуваючій | співчуваючому | співчуваючим |
Знахідний | співчуваючий, співчуваючого | співчуваючу | співчуваюче | співчуваючі, співчуваючих |
Орудний | співчуваючим | співчуваючою | співчуваючим | співчуваючими |
Місцевий | на/у співчуваючому, співчуваючім | на/у співчуваючій | на/у співчуваючому, співчуваючім | на/у співчуваючих |