спілий
СПІЛИЙ, а, е. Який поспів (про плоди, овочі, злаки і т. ін.); дозрілий, достиглий. Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар (Бор., Тв., 1957, 58); Чорний дрізд у муравах шовкових Шукає спілих, медових ягід (Рильський, І, 1960, 202); Очі.. бачать рухливе золото спілих хлібів (Стельмах, І, 1962, 293); Ще не розпрощався [дуб] з торішньою одежиною - сухим кучерявим листям, серед якого де-не-де висіли спілі жолуді (Гжицький, Опришки, 1962, 217); *Образно. Вже спілого літа він одвозив дядині кадубець меду (Гуц., Скупана.., 1965, 22).
^ Спілий грунт - грунт, що за своїм фізичним і біохімічним станом готовий під посів або посадку сільськогосподарських культур; Спілий ліс - ліс, який досяг граничного віку й придатний для використання.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спілий | спіла | спіле | спілі |
Родовий | спілого | спілої | спілого | спілих |
Давальний | спілому | спілій | спілому | спілим |
Знахідний | спілий, спілого | спілу | спіле | спілі, спілих |
Орудний | спілим | спілою | спілим | спілими |
Місцевий | на/у спілому, спілім | на/у спілій | на/у спілому, спілім | на/у спілих |