срібляний
СРІБЛЯНИЙ, срібляна, срібляне. 1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з'явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал., Звенигора, 1959, 102).
2. Стос. до обробки срібла (у 1 знач.). Майстер срібляних справ див. справа1.
3. нар.-поет. Те саме, що сріблястий. Вже Сула у Переяслав-місто не тече прозора й срібляна (Забіла, У.. світ, 1960, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | срібляний | срібляна | срібляне | срібляні |
Родовий | срібляного | срібляної | срібляного | срібляних |
Давальний | срібляному | срібляній | срібляному | срібляним |
Знахідний | срібляний, срібляного | срібляну | срібляне | срібляні, срібляних |
Орудний | срібляним | срібляною | срібляним | срібляними |
Місцевий | на/у срібляному, сріблянім | на/у срібляній | на/у срібляному, сріблянім | на/у срібляних |