срібляр
СРІБЛЯР, а, ч. Те саме, що ювелір. З другої половини XVIII ст. побутують такі назви, як «майстер золотих і срібляних справ», «срібляних справ майстер» або просто «срібляр» (Укр. золотарство.., 1970, 6); // Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.). Чижевський Іван - у 1782 р. разом з іншими сріблярами позолотив купол головної лаврської дзвіниці (Укр. золотарство.., 1970, 194); Срібляр.. заливав на спеціальному столі лист скла розчином срібла (Веч. Київ, 27.IV 1957, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | срібляр | сріблярі |
Родовий | срібляра | сріблярів |
Давальний | срібляреві, срібляру | сріблярам |
Знахідний | срібляра | сріблярів |
Орудний | сріблярем | сріблярами |
Місцевий | на/у сріблярі, срібляру, срібляреві | на/у сріблярах |
Кличний | срібляру | сріблярі |