сталити
СТАЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. Наварювати сталлю і гострити що-небудь. Не буду сокири сталити (Номис, 1864, № 5144); // Заварювати сталлю тріщини, отвори в чому-небудь металевому. Тихо вимовив [батько]: «Зроблю. В замок попав важкий снаряд, Але як-небудь засталю». І він сталив (Воронько, Три покоління, 1950, 69).
@ Сталити зуби на кого - що - те саме, що Гострити зуби (див. зуб).
2. Те саме, що гартувати. * Образно. І хочеться лише добро творить, Йти в бій, не опускаючи забрала, І слово-меч на ворога сталить (Забашта, Квіт.., 1960, 34); Богатир сказав народу: - То ж я з ваших рук не воду, а народну мудрість пив, не в огні - в народній силі всепоборний меч сталив (Забіла, Малим.., 1958, 37); І юність одпливла, як пліт, І вже прийшов натомість Суворий досвід сивих літ, Сталить мою свідомість (Перв., II, 1958, 245).
@ [Громадою] обух сталить - готуватися до збройного повстання (слова Т. Г. Шевченка з поезії «Я не нездужаю, нівроку»). А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру - Та й заходиться вже будить (Шевч., II, 1963, 320); Царські упадуть чертоги, І правда кривду спопелить, Коли навчиться люд убогий Громадою обух сталить! (Рильський, І, 1956, 359).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сталю | сталимо |
2 особа | сталиш | сталите |
3 особа | сталить | сталять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сталитиму | сталитимемо |
2 особа | сталитимеш | сталитимете |
3 особа | сталитиме | сталитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сталив | сталили |
Жіночий рід | сталила | |
Середній рід | сталило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сталімо | |
2 особа | стали | сталіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сталячи | |
Минулий час | сталивши |