старостат
СТАРОСТАТ, у, ч . 1. Виборна громадська організація в учбових закладах, що складається із старост груп. Засідання старостату.
2. Приміщення, признач. для перебування старости (у 4 знач.). Викликав [староста] учителів. У селі їх залишилося двоє; решта були в армії або евакуювалися. Першим до старостату прийшов Афіноген Павлович (Збан., Таємниця.., 1971, 84); Ще не встигли німці розквартируватися, як Тадик підшукав хату під старостат, наказав навести блиск (Тют., Вир, 1964, 418.)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старостат | старостати |
Родовий | старостату | старостатів |
Давальний | старостатові, старостату | старостатам |
Знахідний | старостат | старостати |
Орудний | старостатом | старостатами |
Місцевий | на/у старостаті | на/у старостатах |
Кличний | старостате | старостати |