старцювати
СТАРЦЮВАТИ, юю, юєш, недок . 1. Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. Хто змолоду балує, той під старість старцює (Укр.. присл.., 1955, 205); Мати довго почала поясняти, чому вона мусить посилати хлопця старцювать... (Вас., II, 1959, 257); З чотирьохсот.. дворів триста ледве дихали, взимку ходили старцювати до монашок, щоб як-небудь на огірку та на окрайці хліба дотягти до нового врожаю (Мик., II, 1957, 373).
2. Жити у надзвичайній бідності, злиднях. Пани перетворили Україну на місце гульбища. А бідні люди старцюють - і нема цьому кінця (Тич., II, 1957, 128).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старцюю | старцюємо |
2 особа | старцюєш | старцюєте |
3 особа | старцює | старцюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старцюватиму | старцюватимемо |
2 особа | старцюватимеш | старцюватимете |
3 особа | старцюватиме | старцюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | старцював | старцювали |
Жіночий рід | старцювала | |
Середній рід | старцювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старцюймо | |
2 особа | старцюй | старцюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | старцюючи | |
Минулий час | старцювавши |