стаєнний
СТАЄННИЙ, а, е. 1. Прикм. до стайня. На стаєннім порозі з'явився хурман (Коцюб., II, 1955, 81); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (Козл., Ю. Крук, 1957, 388); // Якого тримають у стайні; признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт (про коня); виїзний. Дорогою їхало більше як десять їздців на добрих, стаєнних конях (Фр., VІІІ, 1952, 288); Він часто уявляв собі свою рідну дочку на зеленій Усатенковій тачанці, запряженій парою стаєнних коней, що вітром мчать через село... (Воскр., Весна, 1939, 30).
Стаєнна лайка - груба, непристойна лайка. Злість його душить. Грима дверима, перекидає стільці і хоче так крикнуть, щоб по всіх хатах заскакала стаєнна лайка (Коцюб., II, 1955, 59).
2. у знач. ім. стаєнний, ного, ч. Те саме, що конюх. Пан дідич до слуги озвався: «Дай до стайні знати, Там до стаєнного Гриня, Щоб комісарського коня Казав негайно осідлати!» (Фр., X, 1954, 285); Виходячи з стайні, він спинився здивований - один із стаєнних вів на поводі з водопою розкішного жеребця (Сміл., Зустрічі, 1936, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стаєнний | стаєнна | стаєнне | стаєнні |
Родовий | стаєнного | стаєнної | стаєнного | стаєнних |
Давальний | стаєнному | стаєнній | стаєнному | стаєнним |
Знахідний | стаєнний, стаєнного | стаєнну | стаєнне | стаєнні, стаєнних |
Орудний | стаєнним | стаєнною | стаєнним | стаєнними |
Місцевий | на/у стаєнному, стаєннім | на/у стаєнній | на/у стаєнному, стаєннім | на/у стаєнних |