стирчак
СТИРЧАК, а, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Стримить [одна з скель], ніби голова сахару. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (Н.-Лев., II, 1956, 415); М'яко стелилася килимом польова м'ята, сухими стирчаками піднімався над нею полин (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 10); * Образно. Коли минуле покрилося вже прозорчастим туманом, коли пожилося вже і пооббило тобі життя всі вугли й стирчаки, - тепер тільки всією душею розумієш, як чисто тоді все було, як гарно, як чесно (Хотк., І, 1966, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стирчак | стирчаки |
Родовий | стирчака | стирчаків |
Давальний | стирчакові, стирчаку | стирчакам |
Знахідний | стирчак | стирчаки |
Орудний | стирчаком | стирчаками |
Місцевий | на/у стирчаку | на/у стирчаках |
Кличний | стирчаку | стирчаки |