стлівати
СТЛІВАТИ, аю, аєш, недок., СТЛІТИ, стлію, стлієш, док . 1. Руйнуватися, розпадатися від гниття, дії вологи і т. ін. - Хата в нас стара, ще дореволюційна, підлога стліла (Збан., Малин. дзвін, 1958, 377); // Поступово розкладатися, гнити. Вони [тирани] бояться, що ти [Т. Шевченко] ще не згинув, Що в тій могилі не поліг, не стлів, Що в слушний час повернеш в Україну, Ще раз ї [її] збудиш громом своїх слів (Фр., XIII, 1954, 161).
2. Тліючи, згоряти до кінця, перетворюватися на попіл. Весь танк горить.. Водій лежить в отаві... Стліває чуб у хлопця кучерявий (Стельмах, V, 1963, 39); Тижні у полум'ї корчився хутір... Стліли в пожежі комори, скирти... (Олесь, Вибр., 1958, 229); * Образно. Не стліла на попіл пісень моїх буряна лава (Перв., І, 1958, 215); Чоловік на фронті, в окопах, під кулями. Вся душа стліла за ним (Ряб., Жайворонки, 1957, 167).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стліваю | стліваємо |
2 особа | стліваєш | стліваєте |
3 особа | стліває | стлівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стліватиму | стліватимемо |
2 особа | стліватимеш | стліватимете |
3 особа | стліватиме | стліватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стлівав | стлівали |
Жіночий рід | стлівала | |
Середній рід | стлівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стліваймо | |
2 особа | стлівай | стлівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стліваючи | |
Минулий час | стлівавши |