стопка
СТОПКА1, и, ж., рідко. Зменш. до стопа3. Катя нижче схилила голову і непорушним поглядом дивилась на стопку книжечок і паперів (Гур., Наша молодість, 1949, 299); На полицях.. лежали акуратні стопки учнівських зошитів (Донч., VI, 1957, 421); Над столом, на якому акуратною стопкою лежать книги й журнали, схилилась посивіла людина (Веч. Київ, 11.III 1969, 1).
СТОПКА2, и, ж., розм. Те саме, що чарка. [Павло (Дістав з ящика пляшку, закуску, наливає Кіндратові в стопку ):] Бери, Кіндрате. За нашу молодість! (Корн., II, 1955, 155); // Кількість вина, горілки і т. ін., яка вміщується в такій посудині. - Вчора мене підмовили стопку перцівки на ніч перехилити. Випив (Грим., Незакінч. роман, 1962, 160).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стопка | стопки |
Родовий | стопки | стопок |
Давальний | стопці | стопкам |
Знахідний | стопку | стопки |
Орудний | стопкою | стопками |
Місцевий | на/у стопці | на/у стопках |
Кличний | стопко | стопки |