сторицею
СТОРИЦЕЮ, присл., книжн. У багато (буквально - у сто) разів більше. - Яка твоя вина?.. Нема на тобі вини! Ти викупив її... сторицею викупив... (Мирний, IV, 1955, 48); Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (Чаб., Тече вода.., 1961, 23); За нашу працю все в нас єсть: Сторицею земля нам родить! (Нех., Дивлюсь.., 1949, 25).
@ Віддячувати (віддячити, сплачувати, сплатити, платити, заплатити і т. ін. ) сторицею - те саме, що Відплачувати (відплатити) сторицею (див. відплачувати). [Куліш:] Здогадливій людині я віддячу сторицею... за послугу... (Голов., Близьке.., 1948, 271); Прийди та подивися, яку я терплю муку люту... Віддяч їм за мене сторицею (Мирний, IV, 1955, 75); - Сплатять, Галю, сторицею сплатять! - Партизан примовк, голосно ковтнувши слину (Ле, Право.., 1957, 157); За поля наші красні-прекрасні, За веселії зорі непогасні Ми сторицею платим ще й доплатим Лиходіям-злодіям проклятим (Рильський, І, 1946, 306); Відплачувати (відплатити) сторицею див. відплачувати.