сторонка
СТОРОНКА, и, ж. Пестл. до сторона 1, 3. Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (Укр. поети-романтики.., 1968, 154); [Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (Котл., II, 1953, 5); [Максим:] А я піду на край світа: На чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (Кроп., II, 1958, 83); - Прибув, значить, у рідну сторонку? Воно, брат, де ворон не літає, а на рідну сторону вертає (Тют., Вир, 1964, 213).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сторонка | сторонки |
Родовий | сторонки | сторонок |
Давальний | сторонці | сторонкам |
Знахідний | сторонку | сторонки |
Орудний | сторонкою | сторонками |
Місцевий | на/у сторонці | на/у сторонках |
Кличний | сторонко | сторонки |