стражденний
СТРАЖДЕННИЙ, а, е. Те саме, що страдницький 2, 3. Написав Разуєвим листа, написав гірку чесну правду. Можливо, це жорстоко, але котра з наших стражденних жінок не знала війни і жорстокості (Логв., Давні рани, 1961, 22); Земле возз'єднана, земле розкута, Мати стражденна, ласкава моя (Павл., Бистрина, 1959, 123); Знову завмирає в чеканні стражденне хліборобське серце, плекає зрадливі сподівання, марить тим житнім колосочком (Стельмах, І, 1962, 361); Як скінчу життя стражденне, Щоб не чути більш образ, - Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (Граб., І, 1959, 360); Недужа мати звела на нього [сина] стражденні очі і ніби осміхнулась (Вас., II, 1959, 466); Катя зупинилась, глянула на його посуворіле, стражденне обличчя (Коз., Вибр., 1947, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стражденний | стражденна | стражденне | стражденні |
Родовий | стражденного | стражденної | стражденного | стражденних |
Давальний | стражденному | стражденній | стражденному | стражденним |
Знахідний | стражденний, стражденного | стражденну | стражденне | стражденні, стражденних |
Орудний | стражденним | стражденною | стражденним | стражденними |
Місцевий | на/у стражденному, стражденнім | на/у стражденній | на/у стражденному, стражденнім | на/у стражденних |