страшнувато
СТРАШНУВАТО. 1. Присл. до страшнуватий.
2. у знач. присудк. сл. Хто-небудь у незначній мірі відчуває страх. - Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (Стельмах, І, 1962, 28); До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка. Воно й страшнувато малому: коли б чого й не було, але як зараз біля тачанки нікого немає - осмілів хлопець (Головко, І, 1957, 353); - Через річку тільки страшнувато перевозити, бо вже під берегами вода з ярів заливає кригу (Шиян, Баланда, 1957, 50).