стрибучий
СТРИБУЧИЙ, а, е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст; // рідко. Дуже жвавий. - Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, - жартував Денис (Н.-Лев., VI, 1966, 412); // перен. Який звучить переривчасто, нерівномірно (про звуки, слова і т. ін.). Зворушливі, стрибучі та меланхолійні звуки негритянської пісні ніби заколисували дівчаток (Ільч., Серце жде, 1939, 341).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стрибучий | стрибуча | стрибуче | стрибучі |
Родовий | стрибучого | стрибучої | стрибучого | стрибучих |
Давальний | стрибучому | стрибучій | стрибучому | стрибучим |
Знахідний | стрибучий, стрибучого | стрибучу | стрибуче | стрибучі, стрибучих |
Орудний | стрибучим | стрибучою | стрибучим | стрибучими |
Місцевий | на/у стрибучому, стрибучім | на/у стрибучій | на/у стрибучому, стрибучім | на/у стрибучих |