струхлілий
СТРУХЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до струхліти. Он на ній [вербі] самій, пустивши коріння в струхлілу середину, кілька літ вже росте кущ рябини (Хотк., II, 1966, 43); * Образно. Поручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 153).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | струхлілий | струхліла | струхліле | струхлілі |
Родовий | струхлілого | струхлілої | струхлілого | струхлілих |
Давальний | струхлілому | струхлілій | струхлілому | струхлілим |
Знахідний | струхлілий, струхлілого | струхлілу | струхліле | струхлілі, струхлілих |
Орудний | струхлілим | струхлілою | струхлілим | струхлілими |
Місцевий | на/у струхлілому, струхлілім | на/у струхлілій | на/у струхлілому, струхлілім | на/у струхлілих |