струччя
СТРУЧЧЯ, я, с. Збірн. до стручок. Як раділо її серце, якою гордою перемогою світилися очі, коли серед літа заполовіли жита, зазолотіли вівси, рудою бронзою заблищало горохове струччя (Дор., Не повтори.., 1968, 98); Прошкував [Олекса] полем, нескошеним ланом люпину, що вже прижовк, торохтів присохлим струччям (Мушк., Серце.., 1962, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струччя | |
Родовий | струччя | |
Давальний | струччю | |
Знахідний | струччя | |
Орудний | струччям | |
Місцевий | на/у струччі | |
Кличний | струччя |