стрілкуватий
СТРІЛКУВАТИЙ, а, е. 1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу. Кожен що-небудь віз або гнав до Каффи з її двоповерховими вежами, перетятими зубчастим карнизом, із важкими залізними брамами і чотирма бійницями для гармат над їх стрілкуватим склепінням (Тулуб, Людолови, І, 1957, 414).
2. Який замість листків, коренеплодів і т. ін. пустив перев. стрілки. Стрілкувата цибуля (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стрілкуватий | стрілкувата | стрілкувате | стрілкуваті |
Родовий | стрілкуватого | стрілкуватої | стрілкуватого | стрілкуватих |
Давальний | стрілкуватому | стрілкуватій | стрілкуватому | стрілкуватим |
Знахідний | стрілкуватий, стрілкуватого | стрілкувату | стрілкувате | стрілкуваті, стрілкуватих |
Орудний | стрілкуватим | стрілкуватою | стрілкуватим | стрілкуватими |
Місцевий | на/у стрілкуватому, стрілкуватім | на/у стрілкуватій | на/у стрілкуватому, стрілкуватім | на/у стрілкуватих |