стріпаний
СТРІПАНИЙ, а, е, розм . 1. Який порвався, обтріпався від носіння, користування. Зодягнуті червоногвардійці були хто як.. В кого стріпана солдатська шинеля, в кого - вітром підбите пальтишко [пальтечко] (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 532).
2. перен. Знесилений, збуджений від тяжких переживань, випробувань і т. ін. І нараз, ні з того ні з цього, мов вибухне, мов упаде звідкілясь, - плач... Різкий, верескливий, болючий.. Можна собі уявити, як це впливало на вразливого розвиненого хлопця!.. Він увесь був - один стріпаний, наболілий нерв (Хотк., І, 1966, 158).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стріпаний | стріпана | стріпане | стріпані |
Родовий | стріпаного | стріпаної | стріпаного | стріпаних |
Давальний | стріпаному | стріпаній | стріпаному | стріпаним |
Знахідний | стріпаний, стріпаного | стріпану | стріпане | стріпані, стріпаних |
Орудний | стріпаним | стріпаною | стріпаним | стріпаними |
Місцевий | на/у стріпаному, стріпанім | на/у стріпаній | на/у стріпаному, стріпанім | на/у стріпаних |