стугоніння
СТУГОНІННЯ, я, с. Дія за знач. стугоніти і звуки, утворювані цією дією. На завод він іти боявся. Довго здалеку дивився на сірий куб головної контори.., вслухався в знайоме стугоніння гіганта (Загреб., Спека, 1961, 318); Дужче та дужче стугонить небо, і вся ніч, і море мовби прислухаються до того далекого стугоніння, де летить людина, володар всього (Гончар, Тронка, 1963, 252).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стугоніння | стугоніння |
Родовий | стугоніння | стугонінь |
Давальний | стугонінню | стугонінням |
Знахідний | стугоніння | стугоніння |
Орудний | стугонінням | стугоніннями |
Місцевий | на/у стугонінні | на/у стугоніннях |
Кличний | стугоніння | стугоніння |