студієць
СТУДІЄЦЬ, ійця, ч. Учень студії (у 2 знач.). І . Репін, вважаючи Мурашка одним з найобдарованіших своїх студійців, дозволив йому самостійно знайти тему для програмної картини (Вітч., 2, 1964, 188); Нещодавно київські студійці побували з творчим звітом у Москві, де на сцені Кремлівського театру показали ряд спектаклів класичного і сучасного репертуару (Мист., 2, 1966, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | студієць | студійці |
Родовий | студійця | студійців |
Давальний | студійцеві, студійцю | студійцям |
Знахідний | студійця | студійців |
Орудний | студійцем | студійцями |
Місцевий | на/у студійці, студійцеві | на/у студійцях |
Кличний | студійцю | студійці |