стукання
СТУКАННЯ, я, с. Дія за знач. стукати і звуки, утворювані цією дією. Мене збудило сильне стукання до дверей (Фр., IV, 1950, 290), - Де ж оце у вражого сина ділись музики та танці? - спитав о. Хведор, не чуючи в третій кімнаті гаму й стукання закаблуками (Н.-Лев., І, 1956, 146); Самотній дідусь прислухається до стукання дощу (Рильський, Бабине літо, 1967, 54); Чути вибухи бомб, несамовите стукання зеніток (Перв., Дикий мед, 1963, 17); Вона підсувалась до нього, ніжно обіймала, схиляла йому на груди свою голову.. і, затаївши дух, слухала стукання його серця... (Досв., Гюлле, 1961, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стукання | стукання |
Родовий | стукання | стукань |
Давальний | стуканню | стуканням |
Знахідний | стукання | стукання |
Орудний | стуканням | стуканнями |
Місцевий | на/у стуканні | на/у стуканнях |
Кличний | стукання | стукання |