стума
СТУМА, и, ж., заст., поет. Напівморок, напівтемрява. Болить моє серце... холоне в грудях, А ніч кругом чорна, понура... Крізь стуму на мене вдивляється жах Сліпими очима з-за муру (Стар., Вибр., 1959, 69); Вже з давніх-давен у дідовій хаті запали клятий морок і стума (Рибак, Помилка.., 1956, 247); У негритянських барах - п'яний чад. Осіннє місто завмирає в стумі (Дмит., Осінь.., 1959, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стума | стуми |
Родовий | стуми | стум |
Давальний | стумі | стумам |
Знахідний | стуму | стуми |
Орудний | стумою | стумами |
Місцевий | на/у стумі | на/у стумах |
Кличний | стумо | стуми |