стябло
СТЯБЛО, а, с., діал . 1. Дерев'яний ківш. Він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане. Стябло було здорове, як ночви. Кухар зробив з юшки густий росіл, облив ним рибу.., поставив на стіл стябло з рибою, а потім насипав у миску юшки і накраяв хліба (Н.-Лев., II, 1956, 222).
2. Піднос, таця. Свіжа печеня, ковбаси, тетеря.., риба на стяблі, холодець із сули, начинений кендюх.. - всього тут було доволі (Добр., Очак. розмир, 1965, 426); Саїд Алі поставив піалу на стябло і, нічого не сказавши, встав з килима (Ле, Міжгір'я, 1953, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стябло | стябла |
Родовий | стябла | стябл |
Давальний | стяблу | стяблам |
Знахідний | стябло | стябла |
Орудний | стяблом | стяблами |
Місцевий | на/у стяблі | на/у стяблах |
Кличний | стябло | стябла |