стійко
СТІЙКО. Присл. до стійкий. - Хіба ви не знаєте, товариші, що поїзд на ширшій колії тримається стійкіше? (Гончар, III, 1959, 207); Запах [сірки] стійко тримався мало не цілий день (Голов., Тополя.., 1965, 5); Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (Зар., На.. світі, 1967, 59); Влас переносив біль стійко, й операцію було хутко закінчено (Дмит., Наречена, 1959, 49); Стійко гвардійці зустріли фашистський вогонь і броню (Гонч., Вибр., 1959, 234); Наші війська мужньо й стійко відбивали одну за одною атаки ворога (Ком. Укр., 2, 1969, 65).
стійка
СТІЙКА, и, ж . 1. Те саме, що стойка. Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Ле, Хмельницький, І, 1957, 198); Собачка.. зробила на долоні прекрасну стійку, як справжній висококваліфікований гімнаст (Вишня, II, 1956, 322); Довга стійка для рушниць тьмяно виблискувала сталевими стволами (Тулуб, В степу.., 1964, 104).
2. заст. Варта. Ввійшли два парубійки, У брам змінившися од стійки (Котл., І, 1952, 222;) // Місце, де стоїть варта. Полювання на окупантів по всій Україні було на той час явище поширене. Трупи знаходили в полі, на вулиці, на стійках (Панч, І, 1956, 443).
3. Те саме, що стійбище 1. Місто й улиці стали схожі.. ніби на часову стійку для одпочинку якогось давнього народу, що прикочував звідкільсь (Н.-Лев., VII, 1966, 208).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стійка | стійки |
Родовий | стійки | стійок |
Давальний | стійці | стійкам |
Знахідний | стійку | стійки |
Орудний | стійкою | стійками |
Місцевий | на/у стійці | на/у стійках |
Кличний | стійко | стійки |