субтильний
СУБТИЛЬНИЙ, а, е, розм. 1. Тендітної будови; уразливий, ніжний. Драматургові іноді докоряли: неприродно, мовляв, що у фіналі першої дії проста селянка Олена поводиться як субтильна, слабонервна панянка, легко впадаючи в непритомність від звістки, що її чоловік найнявся на рік у від'їзд (Збірник про Кроп., 1955, 263).
2. Делікатної поведінки; м'який. * Образно. Тільки в субтильні руки можна віддати себе, і не цілу себе, не ціле своє «я» повірити можна (У. Кравч., Вибр., 1958, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | субтильний | субтильна | субтильне | субтильні |
Родовий | субтильного | субтильної | субтильного | субтильних |
Давальний | субтильному | субтильній | субтильному | субтильним |
Знахідний | субтильний, субтильного | субтильну | субтильне | субтильні, субтильних |
Орудний | субтильним | субтильною | субтильним | субтильними |
Місцевий | на/у субтильному, субтильнім | на/у субтильній | на/у субтильному, субтильнім | на/у субтильних |