супостат
СУПОСТАТ, а, ч., заст . 1. Ворог, недруг, супротивник. [Микита:] Та скоріш піду я на Сибір, у каторгу, у пекло до самого сатани, а не попущу тобі Одарки! ..Де ж ти, мій вороже, мій супостате? (Кроп., І, 1958, 99); Народ не хоче знову чути ридання матерів,.. не хоче бачити своїх синів скривавленими, скаліченими, вбитими нещадною рукою ворога і супостата (Рильський, IX, 1962, 156).
2. лайл. Негідник, мерзотник. Стане Оксана плакати, стане копитана [капітана] випитувати, що він дума з нею, - супостат засміється, та й тільки (Кв.-Осн., II, 1956, 454); [Терешко:] Поїхав старий до нього [сина] аж у Варшаву, так що ж? Він його, супостат, не прийняв! (К.-Карий, III, 1961, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | супостат | супостати |
Родовий | супостата | супостатів |
Давальний | супостатові, супостату | супостатам |
Знахідний | супостата | супостатів |
Орудний | супостатом | супостатами |
Місцевий | на/у супостаті, супостатові | на/у супостатах |
Кличний | супостате | супостати |