сурдутина
СУРДУТИНА, и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут. Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші.. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (Коб., III, 1956, 34); Пішов [Іван] у легкій сурдутині, тепер дрожить [дрижить] усім тілом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сурдутина | сурдутини |
Родовий | сурдутини | сурдутин |
Давальний | сурдутині | сурдутинам |
Знахідний | сурдутину | сурдутини |
Орудний | сурдутиною | сурдутинами |
Місцевий | на/у сурдутині | на/у сурдутинах |
Кличний | сурдутино | сурдутини |