суровий
СУРОВИЙ, а, е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий. Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Мас., Роман.., 1970, 51); Весело підморгував [дідусь] через окуляри, скріплені суровою ниткою (Збан., Таємниця.., 1971, 145); // Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна. Держить хусточку да суровую (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | суровий | сурова | сурове | сурові |
Родовий | сурового | сурової | сурового | сурових |
Давальний | суровому | суровій | суровому | суровим |
Знахідний | суровий, сурового | сурову | сурове | сурові, сурових |
Орудний | суровим | суровою | суровим | суровими |
Місцевий | на/у суровому, суровім | на/у суровій | на/у суровому, суровім | на/у сурових |