сутеніти
СУТЕНІТИ, іє, недок., безос. Наставати (про сутінки); смеркатися. Надворі сутеніло. Василину брала журба (Н.-Лев., II, 1956, 75); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 207); Сутеніло. Зоря повільно згасала далеко позаду, а зі сходу вже набігала синь літньої ночі (Тулуб, В степу.., 1964, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сутенію | сутеніємо |
2 особа | сутенієш | сутенієте |
3 особа | сутеніє | сутеніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сутенітиму | сутенітимемо |
2 особа | сутенітимеш | сутенітимете |
3 особа | сутенітиме | сутенітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сутенів | сутеніли |
Жіночий рід | сутеніла | |
Середній рід | сутеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сутеніймо | |
2 особа | сутеній | сутенійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сутеніючи | |
Минулий час | сутенівши |