суєтний
СУЄТНИЙ, а, е. Який не має цінності; мізерний, неважливий; марний. Людина єсьм... мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (Граб., І, 1959, 114); Музика піднесла його настрій і звільнила від усяких суєтних турбот (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 239); // Сповнений дріб'язкових інтересів, турбот і т. ін. Розпинать, А не любить ви вчились брата! О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш? (Шевч., II, 1963, 296).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | суєтний | суєтна | суєтне | суєтні |
Родовий | суєтного | суєтної | суєтного | суєтних |
Давальний | суєтному | суєтній | суєтному | суєтним |
Знахідний | суєтний, суєтного | суєтну | суєтне | суєтні, суєтних |
Орудний | суєтним | суєтною | суєтним | суєтними |
Місцевий | на/у суєтному, суєтнім | на/у суєтній | на/у суєтному, суєтнім | на/у суєтних |