сіяний
СІЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до сіяти 1, 2, 4 - 6. Буде бите Царями сіянеє жито! А люди виростуть (Шевч., II, 1963, 400); Червоні маки!.. Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким не сіяні (Гончар, III, 1959, 446); // сіяно, безос. присудк. сл. До п'ятнадцяти стебел може кущ [пізньої ярини] дати, якщо впору сіяно (Горд., II, 1959, 304).
2. у знач. прикм. Посіяний (на відміну від дикорослого). Для свиней у всіх зонах республіки зелений конвейєр організовують із сіяних кормових культур (Колг. Укр., 8, 1956, 29); // З рослинами, посіяними людиною. Сіяні луки; Сіяні пасовища.
3. у знач. прикм. Просіяний через сито, решето і т. ін. Стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Мирний, III, 1954, 261).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сіяний | сіяна | сіяне | сіяні |
Родовий | сіяного | сіяної | сіяного | сіяних |
Давальний | сіяному | сіяній | сіяному | сіяним |
Знахідний | сіяний, сіяного | сіяну | сіяне | сіяні, сіяних |
Орудний | сіяним | сіяною | сіяним | сіяними |
Місцевий | на/у сіяному, сіянім | на/у сіяній | на/у сіяному, сіянім | на/у сіяних |