таїна
ТАЇНА, и, ж., поет. Таємниця. Соловейко, мій сусідо, Ти не тьохкай у гаю, А коханому повідай Про любов святу мою. Про рожеві, світлі мрії - Мого серця таїну (Стар., Вибр., 1959, 499); Все ніби в колі віковім: Любов, розлука, весни, грім. Все ніби вічності луна. Прадавня тиха таїна (Мал., Віщий голос, 1961, 123).
@ Ховати таїну - те саме, що Зберігати таємницю (див. таємниця). Що зі мною таке, я ніяк не збагну.. Мов я в серці ховаю якусь таїну (Вороний, Вибр., 1959, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | таїна | таїни |
Родовий | таїни | таїн |
Давальний | таїні | таїнам |
Знахідний | таїну | таїни |
Орудний | таїною | таїнами |
Місцевий | на/у таїні | на/у таїнах |
Кличний | таїно | таїни |