течиво
ТЕЧИВО, а, с., розм . 1. Те, що тече. Мусій відчув біль і тепле течиво в халяві чобота, але не стишив ходу, - покульгав вздовж вулиці до школи (Речм., Весн. грози, 1961, 24); Основна частка поверхневого стоку - паводкові води. За короткий відтинок часу таке течиво поглинається морем, не втрапивши в обіг народного господарства (Літ. Укр., 10.IX 1968, 2).
2. рідко. Те саме, що рідина. Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (Досв., Вибр., 1959, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | течиво | течива |
Родовий | течива | течив |
Давальний | течиву | течивам |
Знахідний | течиво | течива |
Орудний | течивом | течивами |
Місцевий | на/у течиві | на/у течивах |
Кличний | течиво | течива |