тильний
ТИЛЬНИЙ, а, е. Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому. Матвій Матвійович сидів на балконі з тильної сторони будинку, нічого не чув і не бачив (Вол., Місячне срібло, 1961, 48); Визирнув я з віконця, що у тильній стіні: місячно, ясно надворі, видно все, як удень (Мур., Бук. повість, 1959, 171); // Обернений назовні, зовнішній. Голова [засідання] підвівся, оглянув уважно присутніх у залі засідань, зняв окуляри і, протираючи тильною стороною долоні чоло, оголосив перерву (Рибак, Час.., 1960, 732).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тильний | тильна | тильне | тильні |
Родовий | тильного | тильної | тильного | тильних |
Давальний | тильному | тильній | тильному | тильним |
Знахідний | тильний, тильного | тильну | тильне | тильні, тильних |
Орудний | тильним | тильною | тильним | тильними |
Місцевий | на/у тильному, тильнім | на/у тильній | на/у тильному, тильнім | на/у тильних |