тичинка
ТИЧИНКА, и, ж . 1. Зменш. до тичина. По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Мирний, IV, 1955, 205).
2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Діловито він [джміль] хазяйнував між тичинок, потім виліз звідти, весь у золотому пилку, і, знявшись у повітря, зник за пущами (Донч., VI, 1957, 195); Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тичинка | тичинки |
Родовий | тичинки | тичинок |
Давальний | тичинці | тичинкам |
Знахідний | тичинку | тичинки |
Орудний | тичинкою | тичинками |
Місцевий | на/у тичинці | на/у тичинках |
Кличний | тичинко | тичинки |