тонкостанний
ТОНКОСТАННИЙ, а, е. Який має тонкий стан, з тонким станом. Ось вона, тендітна, тонкостанна, квапливо підійшла до нього, нахилилась, як до хворого, і вже умовляє його проникливим, схвильованим голосом (Гончар, Тронка, 1963, 129); Він бачив перед собою струнку, тонкостанну дівчину, таку, яка досі з'являлася до нього хіба що в юнацьких снах (Речм., Весн. грози, 1961, 266).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонкостанний | тонкостанна | тонкостанне | тонкостанні |
Родовий | тонкостанного | тонкостанної | тонкостанного | тонкостанних |
Давальний | тонкостанному | тонкостанній | тонкостанному | тонкостанним |
Знахідний | тонкостанний, тонкостанного | тонкостанну | тонкостанне | тонкостанні, тонкостанних |
Орудний | тонкостанним | тонкостанною | тонкостанним | тонкостанними |
Місцевий | на/у тонкостанному, тонкостаннім | на/у тонкостанній | на/у тонкостанному, тонкостаннім | на/у тонкостанних |