тугуватий
ТУГУВАТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий. - Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Ле, Міжгір'я, 1953, 49).
@ Тугуватий на вухо - дещо, трохи глухий; глухуватий. І Крук упевнився - не слід йому співати. Не мав-бо він ні голосу, ні слуху, Та ще до того і на праве вухо Був тугуватий (Дор., Літа.., 1957, 179).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тугуватий | тугувата | тугувате | тугуваті |
Родовий | тугуватого | тугуватої | тугуватого | тугуватих |
Давальний | тугуватому | тугуватій | тугуватому | тугуватим |
Знахідний | тугуватий, тугуватого | тугувату | тугувате | тугуваті, тугуватих |
Орудний | тугуватим | тугуватою | тугуватим | тугуватими |
Місцевий | на/у тугуватому, тугуватім | на/у тугуватій | на/у тугуватому, тугуватім | на/у тугуватих |