тюкнути
ТЮКНУТИ1, ну, неш, док. Однокр. до тюкати1 1. - Я не вмію вишивати, - кинула, немов з корінням із серця вирвала, Одарка. - Тю-у! - тюкнув на ввесь степ Назар (Л. Янов., І, 1959, 425); Рип у хату - дві черниці. [Копистка (аж тюкнув ):] Тю! Диви - темна сила прилізла (М. Куліш, П'єси, 1960, 6); - А гушш! - злісно тюкнув багач на стадо курей (Козл., Ю. Крук, 1950, 9); Стояла напружена тиша. Хтось не витримав і тюкнув. І тоді блискавичним стрибком заєць кинувся у воду (Веч. Київ, 29.І 1968, 4).
ТЮКНУТИ2, ну, неш, док. Однокр. до тюкати2. Тюкнула [корову] в тім'я... (Хотк., II, 1966, 321).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюкну | тюкнемо |
2 особа | тюкнеш | тюкнете |
3 особа | тюкне | тюкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тюкнув | тюкнули |
Жіночий рід | тюкнула | |
Середній рід | тюкнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюкнімо | |
2 особа | тюкни | тюкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | тюкнувши |