тюленник
ТЮЛЕННИК, а, ч. Той, хто займається полюванням на тюленів (див. тюлень 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тюленник | тюленники |
Родовий | тюленника | тюленників |
Давальний | тюленникові, тюленнику | тюленникам |
Знахідний | тюленника | тюленників |
Орудний | тюленником | тюленниками |
Місцевий | на/у тюленнику, тюленникові | на/у тюленниках |
Кличний | тюленнику | тюленники |