убавлений
УБАВЛЕНИЙ (ВБАВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до убавити; // убавлено, безос. присудк. сл. [Кіндрат Антонович:] Покійні отець мені не раз казали, що у метриці прибавлено мені годів. [Лукерія Степанівна:] Та чи прибавлено, чи убавлено, а вже ніхто ні вас від мене, ні мене від вас не відіб'є (Кроп., II, 1958, 247).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | убавлений | убавлена | убавлене | убавлені |
Родовий | убавленого | убавленої | убавленого | убавлених |
Давальний | убавленому | убавленій | убавленому | убавленим |
Знахідний | убавлений, убавленого | убавлену | убавлене | убавлені, убавлених |
Орудний | убавленим | убавленою | убавленим | убавленими |
Місцевий | на/у убавленому, убавленім | на/у убавленій | на/у убавленому, убавленім | на/у убавлених |