убійник
УБІЙНИК (ВБІЙНИК), а, ч., заст. Убивця. Казали їй руки і зв'язати. Посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру (Вовчок, І, 1955, 249); [Старший над вартою:] Коли убійник короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення, будуть покарані на смерть (Мам., Тв., 1962, 58); І надійшовши, дід прорік: «Ти - злий і гордий чоловік. Законів ваших ми не знаєм, Не знаєм крові і страхіть, Ми не катуєм, не караєм, - Тож нам з убійником не жить..» (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 230).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | убійник | убійники |
Родовий | убійника | убійників |
Давальний | убійникові, убійнику | убійникам |
Знахідний | убійника | убійників |
Орудний | убійником | убійниками |
Місцевий | на/у убійнику, убійникові | на/у убійниках |
Кличний | убійнику | убійники |