убілювати
УБІЛЮВАТИ (ВБІЛЮВАТИ), юю, юєш, УБІЛЯТИ (ВБІЛЯТИ), яю, яєш, недок., УБІЛИТИ (ВБІЛИТИ), убілю, убілиш, док., перех . 1. Робити білим. Скувала озеро зима,.. вбілила простори снігами (Гонч., Вибр., 1959, 275); * Образно. Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою.. В пекучі морози я плив через ріки, І паморозь чуб мій вбілила навіки (Стельмах, V, 1963, 145).
2. тільки док., розм., рідко. Вибілити (полотно). Як подарує було йому Мар'янка к Новому году сорочку (що було й конопель сама на неї втре, сама й випряде, сама й вбілить), то щасливий він тоді зовсім чоловік бував (П. Куліш, Вибр., 1969, 289); - Адже ж тітка казали, щоб ти полотно убілила, чого ж не робиш, як приказано? (Григ., Вибр., 1959, 181).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убілюю | убілюємо |
2 особа | убілюєш | убілюєте |
3 особа | убілює | убілюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убілюватиму | убілюватимемо |
2 особа | убілюватимеш | убілюватимете |
3 особа | убілюватиме | убілюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | убілював | убілювали |
Жіночий рід | убілювала | |
Середній рід | убілювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убілюймо | |
2 особа | убілюй | убілюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | убілюючи | |
Минулий час | убілювавши |